Виступ начальника Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ

03.11.17
     Відповідно до норм Податкового кодексу ( п.п. 165.1.24 ст. 165 ) не оподатковуються доходи громадян від продажу власної сільськогосподарської продукції, що отримана безпосередньо цим громадянином при обробітку земельних ділянок, що відповідно до Земельного кодексу надані для садівництва, земель для ведення особистого господарства в межах 2 га, або з присадібної ділянки.
     Якщо розмір земельної ділянки перевищує 2 гектари або громадянин отримав земельний пай, що обробляє особисто, то дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
     За підсумками року такі особи мають надати декларацію про отримані протягом року доходи до податкового органу за місцем свого проживання.
Якщо громадянин має право реалізовувати власну сільгосппродукцію без оподаткування, ( пп. 165.1.24 ПКУ), то він повинен отримати від сільської, селищної або міської ради за місцем проживання довідку за ф.3-ДФ, що посвідчує таке право. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом 3-х років з дати закінчення дії такої довідки.
     При продажу власної продукції тваринництва ( м'ясо, молочна продукція) не оподатковуються доходи громадян, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного року ( у 2017 році – 160 000 грн.). Такі громадяни можуть здійснювати продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.
    У разі коли сума отриманого доходу перевищує вищезазначений розмір, фізична особа зобов'язана падати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем проживання власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року.
     Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах. 
ПОВТОРНО НАГАДУЮ  головам сільських рад!
     Станом на  1 травня 2017 року проведено аналіз поданих декларацій-   необхідно  надати до Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ по кожному громадянину-одноосібнику, підтверджуючі документи (довідку сільської ради з відповідними підписами та печаткою) про площу земельної ділянки що оброблялась(га.), вид сільгосппродукції яка вирощена на даній земельній ділянці, врожайність з 1га, для застосування відповідних штрафних санкцій, у разі неподання такої декларації та застосування штрафних санкцій.
 
     У результаті проведених заходів додатково оформлено понад  73 найманих працівників, додаткові надходження податку на доходи фізичних осіб склали 41.2 тис. грн. За результатами роботи зросла чисельність працюючих на сільгосппідприємствах, збільшився фонд оплати праці і збільшилась середня заробітна плата по галузі .
     За дев»ять місяців залучено до оподаткування  307 одноосібників, які самостійно обробляють земельні ділянки площею понад 2 га та продають надлишки власновирощеної продукції. Уже задекларовано 466 тис. грн доходів.
     Також у 2017 році задекларовано 28.3 тис. грн.  13 власниками сільськогосподарської техніки (трактори, комбайни, ін.), яка використовується для отримання доходу.
    До кінця року очікується надходження 19.4 млн.грн ПДФО із оренди паїв, при минулорічних показниках у 12,5 млн грн. Уже за 9 місяців цього року сплачено 13,7 млн грн ПДФО із орендної плати за паї. Середній розмір оренди до вартості паїв по області становить 7,9 %.
     Земельний податок визначається відповідно до Податкового кодексу України. Це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (ст.14 ПКУ). Ставки встановлені ст. 272 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року. За один гектар ріллі, сіножатей та пасовищ сплачується 0,1% від нормативної грошової оцінки, за гектар багаторічних насаджень – 0,03%.
     Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Якщо громадянин  має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, то повинні надати до органів ДФС документи, що посвідчують право на пільгу.
      Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб виступають юридичні особи (їх філія, відділення, іншій відокремлений підрозділ), самозайняті особи, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ. 
     При цьому п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ зазначено, що самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. 
 
    Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (п. 176.2 ст. 176 ПКУ). 
     Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб - підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність). 
      Статтею 177 ПКУ регулюються особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. 
      Відповідно до п. 177.6 ст. 177 ПКУ у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку - фізичних осіб. 
     Так, при виплаті доходу податковий агент відповідно до п.п. 168.1.1      п. 168.1 ст. 168 ПКУ зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в   ст. 167 ПКУ. 
      Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «102». 
     Разом з тим, відповідно до п. 177.8 ст. 177 ПКУ, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності, податкові агенти не утримують податок на доходи у джерела виплати. 
     При цьому, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) на користь таких фізичних осіб - підприємців, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «157». 
     Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222      п. 14.1 ст. 14 ПКУ. 
     Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено ст. 168 Розділу IV Податкового кодексу України, відповідно до якої суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. 
       У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Кодексу). 
       Відповідно до п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Кодексу юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. 
       Крім того, згідно із п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Кодексу фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах.
       ПДФО (в т.ч. військовий збір) підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Кодексудля місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
Сплата ПДФО за договорами оренди
     Договірні відносини, які виникають між орендарем та орендодавцем, регулюються Господарським кодексом України від 16.01.2003 р. № 436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - ГКУ).
   Відповідно до ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
     Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГКУ).
    Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ).
   При нарахуванні (наданні) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування буде вартість доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на «натуральний» коефіцієнт.Розмір цього коефіцієнта залежить від ставки ПДФО. Так, за умови, що ставка — 18 %, його величина дорівнює 1,219512.
 
прийняття рішень органами місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік
Державна регуляторна служба України на чисельні звернення органів місцевого самоврядування стосовно дотримання вимог Закону України від 11.09.2003 № 1160 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 1160) під час прийняття органами місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік Державна регуляторна служба України інформує.
 
На виконання вимог пункту 4 розділу XIX Податкового кодексу України (ПКУ) щодо щорічного перегляду ставок деяких податків, визначених в абсолютних значеннях, створення умов для збільшення надходжень до бюджету та забезпечення збалансованості бюджету 2017 року, адаптації до норм Європейського законодавства, було прийнято Закони України від 20.12.2016 № 1791 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон № 1791).
 
Законом №1791 змінено граничні розміри місцевих податків і зборів, зокрема:
ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
збору за місця для паркування транспортних засобів;
ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження);
ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено;
орендної плати за земельну ділянку (державної та комунальної власності);
ставки єдиного податку для платників першої та четвертої групи.
 
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1791 установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону № 1160 (частина 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1791).
 
Аналогічні норми зазначені і в регламентуючій частині ПКУ.
 
Дозвіл не застосовувати вимоги Закону № 1160 по відношенню до актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які прийняті на виконання вимог частини 4 розділу II Закону № 1791, поширюється виключно на рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік.
 
Таким чином, органи місцевого самоврядування, в межах визначених законодавством, мають привести свої рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 у відповідність до ПКУ із врахуванням вимог Закону № 1791.
 
Разом з тим, рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 мають бути прийняті органами місцевого самоврядування до 15 липня 2017 року в рамках виконання вимог статей 4 і 12 Податкового кодексу України, і матимуть ознаки регуляторних актів та потребуватимуть реалізації процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Повернутись