Привітання з 70-ю річницею Перемоги у Другій світовій війні

09.05.15

Дорогі ветерани, шановні тульчинці та  гості нашого міста!

         Від імені районної ради, районної державної адміністрації дозвольте щиро і сердечно привітати усіх вас із наступаючим днем Великої Перемоги, святом, яке єднає покоління,  стверджуючи  ідеали миру та добра.

У 70-ту річницю Перемоги у Другій світовій війні Президент України Петро Порошенко своїм указом  започаткував нову пам'ятну дату – День пам’яті та примирення, який відзначатиметься  щорічно 8 травня, а Українським інститутом національної пам'яті запропоновано українцям  долучитися до акції «Перша хвилина миру», сьогодніо 23:01, згідно з актом капітуляції,  коли 70 років по тому над Європою  запанував мир і було припинено бойові дії. 

Вочевидь в Україні настала пора долучитися до європейського стилю відзначення трагічних подій минулого століття, перестати святкувати перемогу над кимось, плекаючи підсвідому агресію, а зосередитись на собі й дослухатися до трагічних подій минулого та сучасності. Сьогоднішня дата -  це сум, примирення і осмислення причин, що призвели до трагічних наслідків на європейському континенті.

Сьогодні ми схиляємо голови перед загиблими у найбільшій в історії людства війні, у вогнище якої було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. людей, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти.

Друга світова «заполонила» історію такими жахливими «ноу-хау», як концтабори, перетворені на «фабрики смерті», Голокост, масове знищення в’язнів, ліквідація цілих міст та атомне бомбардування. В цьому страшному смертельному поєдинку всі без винятку його учасники вдавалися до дій, що кваліфікуються як військові злочини. І жоден учасник не може претендувати на роль носія абсолютного добра. Тому Друга світова має стати для всіх уроком того, якою не повинна бути війна.

22 червня 1941 року гітлерівські війська вторглися на нашу землю, якій судилося надовго стати центром кровопролитних оборонних боїв і наступальних операцій. Україна у роки Другої світової війни зазнала колосальних людських втрат.

Навіть за неточними історичними даними, загинуло понад 7 мільйонів українців, тобто близько п'ятої частини всього населення. Приблизно половиною українських втрат у війні було цивільне населення. На загал, майже 2,4 мільйона українців були вивезені на примусові роботи в трудові табори до Німеччини. На території України окупаційна німецька влада створила 230 таборів, в яких за час війни загинули понад мільйон військовополонених. Україна опинилася в епіцентрі війни. Матеріальні втрати  в загальносоюзних втратах  становили близько 44 %.

На сьогодні не встановлено імена близько трьох мільйонів загиблих. Згадати маємо всіх, хто поліг у 1939 - 1945 роках: мирних жителів, військовополонених, остарбайтерів, в’язнів концтаборів, загибле єврейське населення і українців, які воювали за самостійну державу, солдатів у лавах Червоної Армії і в лавах союзників по Антигітлерівській коаліції: у польській, канадській, американській арміях. Маємо побачити цілісну картину, і тоді стане зрозуміло: війна — це трагедія.

         Неймовірно важким був шлях до мирних днів, до того часу, як відгриміли останні залпи війни над нашою Тульчинщиною.

Не дивлячись на окупаційний режим і терор, жителі чинили опір окупантам. Вже з осені 1941 року в місті почала діяти підпільна антифашистька група. Підпільні партизанські групи діяли в Тиманівці, Шпикові, Левківцях, Шуро-Копіївці, Богданівці.

         В районі Шпикова за період з січня 1942 року по січень 1944 року було знищено 1177 мирних жителів, загинуло біля 100 партизан.

         В концентраційному таборі села Печера було по звірячому замучено понад 9 тисяч чоловік єврейського населення, із них понад 4 тисячі жителів нашого району.

         В селі Левківці німецько-румунські карателі схопили юних партизанів і після важких допитів 15 лютого 1944 року розстріляли в селі Печера.

         14 березня 1944 року в селі Богданівці, в день визволення села і району, фашисти живцем спалили 19 чоловік односельчан.

Близько 17 тисяч жителів району воювали на фронтах  війни, з них загинули – понад вісім з половиною тисяч наших земляків. Загалом за період війни Тульчинщина втратила 13 тисяч жителів. В 16-ти братських могилах на території району поховано 657 воїнів-визволителів.

Шановні тульчинці!

         Сьогодні у  нашому районі проживає 231 ветеран Великої Вітчизняної війни.

         З глибокою шаною та вдячністю ми  звертаємось до усіх Вас, зокрема: Бабич Антоніни Миколаївни - голови ветеранської організації м.Тульчина;   Кіщука Григорія Яковича – із Ганнополя;  Квасняк Параскевії Андронівни із Тиманівки;   Райчук Анастасії Прокопівни із Шуро-Копіївки;   Нечипорука Олександра Ілліча із Клебані;   Молчанової Віри Василівни із Суворовського  та усіх ветеранів нашого району.

         Ми низько вклоняємося перед вами. Ми в неоплатному боргу перед нашими визволителями, живими і полеглими:

-         перед мільйонами тих українців, хто стояв до останнього на передовій і за лінією фронту, кому випали сліпучі миттєвості подвигу та ратні дні і ночі, для кого шлях на війні завершився під скромними обелісками і кому судилося повернутися з неї живим.

-         перед трудівниками тилу, для яких вищий сенс тих голодних і холодних років сконцентрувався у гаслі «Все для фронту, все для перемоги!».

-         перед святою самопожертвою солдатських вдів, які несли до кінця разом з похоронками свій не підйомний хрест.

      - перед дітьми війни, у яких вона відібрала найкращу пору життя.

         Ми віддаємо данину шани та любові ветеранам за їх героїзм і жертовність. Низький вам уклін, що вистояли та перемогли, врятували від поневолення рідну землю, Європу, увесь світ.

         Минуло багато десятиліть, але смертельний подих війни відчувається знову. Схід нашої країни став ареною бойових дій, де гинуть українці. І головним завданням сьогодення постає питання -  відновлення  миру  та незалежності України.

         Драматичні події останніх  років підтвердили одвічну істину – народ сильний у час єднання. Так було під час жорстокої боротьби з нацистами, так має бути і нині.

         Перед реальною загрозою, яка виникла, маємо ще більше згуртуватися й відстояти свій європейський, демократичний  вибір, захистити наше право вільно жити на своїй Богом даній землі.

         Сьогодні ми висловлюємо щиру подяку НАШИМ ЗЕМЛЯКАМ ТУЛЬЧИНЦЯМ -  військовослужбовцям, правоохоронцям, добровольцям, волонтерам - усім небайдужим громадянам, які стали на захист миру, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.

         А  також  з особливим розумінням віддаємо шану  світлій  пам'яті  та молимось за упокій душ, полеглих в боротьбі за нашу землю в зоні антитерористичної операції, в тому числі нашого із вами земляка із Торкова – ГРУБОГО АНАТОЛІЯ ВАСИЛЬОВИЧА.

Шановні тульчинці!

         Наш народ переміг у Другій світовій війні і тому я впевнений, що ми з гідністю пройдемо суворі випробування й тепер.

         Світла пам'ять усім загиблим за свободу України.  Завдяки їхньому подвигу у нашій державі обов'язково настане спокій та мир.

Дякую за увагу!

Повернутись